Після того, як останнього жовтневого дня депутати тимчасово реанімованої Президентом Верховної Ради вирішили свій наступний робочий тиждень провести у виборчих округах, стало зрозуміло, що дострокових парламентських виборів цього року, мабуть-таки, не буде. Адже крайній термін, коли народні обранці могли б виділити кошти на їхнє проведення, спливав у вівторок, 4 листопада. Результативне голосування в цей день ще давало можливість ЦВК відповідно до Конституції організувати і провести вибори у неділю, 28 грудня. Правда, якщо «мета виправдовує засоби», то можна і закон, навіть Основний, порушити, а чи й силу застосувати. Та, видається, що Президент на такий шлях не стане, про що він сам неодноразово заявляв. То що ж, «постріл» Віктора Ющенка у вигляді Указу № 911 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VІ скликання та проведення позачергових виборів» виявився холостим? Говорити про це ще зарано, бо дочасно розпускати Раду можна аж до середини липня наступного року. А ось зробити це пізніше Конституція забороняє, позаяк до президентських виборів залишатиметься менше шести місяців.
Таким чином, можна сказати, що перемогла позиція Юлії Тимошенко, яка категорично виступала проти дострокових виборів. Проте, це лише на перший погляд. Адже складається враження, що і сам Глава держави у них був не дуже зацікавлений. Можливо, комусь така думка видасться безпідставною. Однак, судіть самі – хіба, призначаючи дострокові вибори, у Секретаріаті Президента не знали, що для них потрібно додаткове фінансування? Чи, можливо, його порядок для президентської команди був невідомий? Чому ж тоді не спромоглися внести необхідні зміни до бюджету заздалегідь? Невже діяли за принципом «поїхали, а по дорозі запряжемо»? Навряд чи. Звинувачувати ж тепер Уряд у небажанні виділити кошти на виборчу кампанію, м’яко кажучи, несерйозно. Коли б існувало відповідне рішення парламенту, то Кабмін, хоче він того, а чи ні, змушений був би його виконати.
Для успішного втілення в життя своїх передвиборчих програм Президенту, як і керівництву уряду, потрібна підтримка у Верховній Раді. Чи мав Віктор Андрійович надійну опору серед депутатів VІ скликання? Формально – так. Адже за підписаною напередодні виборів 2007 року угодою між НУНСом та БЮТом її гарантувала демократична коаліція, яка, зрештою, і була створена у складі цих двох фракцій. Проте, Президента, видно, зовсім не влаштовувала конфігурація цієї парламентської більшості, куди входило лише 72 нунсівці і аж 156 бютівців. Отож, він з методичною наполегливістю, вартою кращого застосування, відразу ж почав її руйнувати руками окремих нашоукраїнців, імена і дії яких усім добре відомі. Яка політична сила обіцяла йому підтримку в оновленому депутатському корпусі, – залишається загадкою. «Наша Україна» з її мізерним рейтингом на цю роль явно не підходить. Не можна було серйозно розраховувати і на новостворений під егідою Віктора Балоги Єдиний Центр. Залишається лише Партія регіонів, на таємну домовленість Банкової з якою натякали чимало провідних політологів. За їхньою версією, лідер регіоналів міг твердо розраховувати на прем’єрське крісло в обмін на другий президентський термін для Віктора Ющенка. Ніби на підтвердження цього Віктор Федорович чомусь занадто вже наполягав на проведенні дострокових виборів.
Але, видно, в останній момент Гарант Конституції засумнівався в надійності подібної комбінації і почав обережно давати задній хід. Було призупинено дію Указу про розпуск парламенту. Пізніше Марина Ставнійчук, заступник глави СП, у одному з інтерв’ю сказала, що альтернативою виборів може стати нова парламентська більшість. «Несподівано» днями цю думку підтримав і сам Віктор Балога на сайті «Української правди», наголосивши, що «вибори – інструмент, а не самоціль. Є й альтернатива – формування нової парламентської коаліції». Тому не таким уже й дивним видається те, що саме голосів президентового брата Петра та Івана Плюща не вистачило під час недавнього голосування у парламенті за закон про фінансування дострокових виборів.
Ще однією причиною для відтермінування дострокових парламентських виборів може бути міжнародна фінансова криза. А точніше, нагода для Віктора Ющенка усі наші внутрішні негаразди, пов’язані з нею, списати на непрофесіоналізм уряду Юлії Тимошенко, «спаливши» таким чином прем’єра, як найбільш реального конкурента на майбутніх президентських виборах.
Отож, у році нинішньому ні про які вибори уже можна не думати, тим більше, що він високосний, і хтозна, які б результати дало народне волевиявлення. А що принесе нам рік 2009, загадувати не будемо. Поживемо – побачимо.
Василь Галатенко
