Для бідної людини, а таких більшість, сьогодні куди, як кажуть, не кинь — скрізь клин. А той нещасний клин чи шириться, чи звужується, але все одно не на радість, не на добро чи хоча б якесь заспокоєння. А навпаки. Прикладів — скільки завгодно. І в основному, вони торкаються не якихось там забаганок, розкошів, а суто необхідного, елементарного в людському існуванні. В цьому випадку не вживаю слово «життя», бо складові його, справжнього, пересічному біднякові хіба що уві сні привидяться.
Страшно задумуватися над нашими сучасними реаліями. Адже повсюди і в усьому володарює несправедливість, від якої, здається, вже ніколи не знайти порятунку.

Квартири — що те підземелля
Почну з гіркого-прегіркого нашого побуту. Тепловики, беручи зі споживачів чималі гроші, постійно катують холодом навесні і восени, однак до давно визначеної дати. Від неї ніколи не відступали. Тепер же 15 жовтня вже не береться до уваги. Цього довгоочікуваного дня не затопили, і хтозна коли це зроблять, бо вже закінчився  другий осінній місяць.
Яготинці, які спромоглися, зважаючи на статки, поставити автономне опалення, тільки посміхаються. Вони вже обігрівають своє житло давно. Однак знайома сказала, що ввімкнула котел ще 5 вересня, коли в квартирі стало не зовсім затишно. Всім, хто не має такого солодкого блага, «власть імущі» радять, мабуть, погрітися проти осіннього сонечка, порадіти його останнім лагідним променям. Але час іде, і з кожним днем стіни будинків стають холодними. Скоро квартири будуть непридатними для проживання.
Чому ж не плакати бідним? Адже вони потерпають від холоду і ще, до того ж, мусять щомісячно, починаючи з серпня (таке цьогорічне нововведення тепловиків), платити за неіснуюче тепло. Чи ж не абсурд? У «Тепломережі» кажуть, що таким чином вони хочуть зменшити навантаження платні у зимові місяці. Але ж хто буде давати гроші, відчуваючи на собі, на своєму здоров’ї збиткування холодом? Однак таких неплатників поряд зі злісними, які заборгували по кілька тисяч, теж заносять до чорного списку.
Виходить, усі фінансові негаразди, які з’являються у «Тепломережі», лягають на і без того обтяжені плечі незаможного споживача. Власникам же автономних котелень можна лише позаздрити — самі собі господарі, і ніхто над ними не збиткується. Хіба що підвищаться тарифи на газ.
Страшно уявити нинішнє становище родин, які мають, скажімо, немовлят, яких необхідно щодня купати, без кінця сповивати. Або хтось, борони Боже, хворий. Неопалювана квартира цієї пори гірша за буцегарню чи застінки для тортур. Холод і вогкість доймають до кісток…
Що людина думатиме за таких умов? Чи складатиме вона похвалу владі? Ні, проклинатиме на чім світ стоїть. І хіба вона не матиме рації?
Сказали мені в райдержадміністрації, що не ввімкнули опалення через заборону з області — населення має десь 2 мільйони боргів. А чому з такими неплатниками ніхто упродовж року не працював? Тепер поставили перед фактом: або платіть, або сидітимете в холоді. Це стосується всіх, і тих, хто справно вносить гроші.

Хочеш лікуватися — здеруть і сорочку
Днями розмовляю по телефону зі знайомою. Радіє за свого брата, каже, слава Богу, зробили вже операцію.
— Яку? — питаю.
— З приводу катаракти, — пояснює. — На одному оці. Тепер ним гарно бачить.
— А скільки ж, — цікавлюся, — обійшлося це оздоровлення?
— Загалом десь понад 6 тисяч гривень.
Ця цифра вбила в мені бажання розпитувати далі. Хіба ж можна так обдирати людину, яка хоче бачити сонце, природу, врешті стежку, якою йде? Це не по-людськи, не по-Божому! Це злочинно стосовно того, хто втратив зір. Через таку даровизну не кожен може його відновити, ставши пацієнтом однієї з нинішніх очних клінік. На жаль, у нас володарює цинічний за своєю жорстокістю лозунг «Немає грошей — сліпни, помирай». Деякі ескулапи не соромляться так відверто інформувати своїх відвідувачів.
Хто з грошима, доб’ється у ті рятівні медичні апартаменти, а кому безсилля і порожня кишеня, не дозволяють навіть зрушити з місця…
А ліки? Скільки розмов сьогодні про неправомірне їх подорожчання? Кіт же Васько слухає та їсть. Власники фармацевтичних закладів знай «кують» гроші і не хочуть нічого знати й чути. Аптеки державні, приватні. Всі вони від когось залежать, виконують чиюсь волю, що аж ніяк не на користь пацієнтам.
У Яготині останнім часом побільшало аптек. На території Центральної районної лікарні їх аж чотири. Кажуть, готується приміщення ще для однієї. Уже нині побутує такий вислів, що не аптеки при лікарні, а лікарня при аптеках.
Державні хоч вносять солідні суми до бюджету, прозоро ведуть свою діяльність. Центральна, скажімо, щомісяця сплачує 65 тисяч гривень, тримаючи на своїх руках збиткову сільську мережу. А приватні відбуваються єдиним податком, що аж ніяк не призводять до втрат.
В одній приватній аптеці зуміли зацікавити людей дешевшими препаратами, а потім забули про свої добрі наміри і реалізують ліки навіть дорожче, ніж у центральній. Скажімо, такий препарат для серця, як «Кратал», приватник оцінює у 22 грн. 80 коп., а в державній аптеці — 20 грн. А  пігулки «Нормодіпіну», відповідно — 91,60 грн. та 88,30. Такі аптеки тільки викачують з яготинців гроші і не беруть участі у формуванні Пенсійного фонду.

Уже й до телебачення добралися…
Зовсім бідні яготинці не мають телевізора, а багато хто мусить придбати кабельне телебачення, бо ЖЕК «повідтинав» квартири від спільних антен на даху. Треба сказати, що не на високому рівні та кабельне — часто зникає зображення, канали. Хто не вміє їх відшукати і відновити, задовольняється тим, що є. Але які там не бувають неприємності, телебачення у безпросвітному, безрадісному житті — світлий промінчик. І його комусь свербить пригасити.
Примушують насильно дивитися оті фільми з ідіотськими сурдоперекладами. Скільки-то коштів на оте безглуздя витрачається? Від нього ніякої користі, викликає лише огиду і страшенне обурення.
Відключення російських каналів знову ж б’є по бідних. Заможні мають супутникове телебачення і їм начхати на різні там відключення. Телефоную в спеціальне ательє і запитую, скільки коштує встановлення супутникового телебачення? Сказали, що за установку треба заплатити 800 гривень. Не в кожного ці сотні зайві. Отже, не втрачаймо, куме, сили, спускаймося на дно. Та ми вже й так міцненько сидимо. Навіть радіо надовго замовкає. Тим часом кажуть, що і за нього скоро треба буде платити аж 6 грн. на місяць.  

Ольга Грабська